Рибець звичайний

Рибець звичайнийТіло відносно високе, покрите великою, щільно сидячою лускою. Голова подовжена, що починається також подовженим рилом. Рот нижній, півмісячний, висувний. Спинний плавник короткий, але високий, підхвостовий довший спинного. За спинним плавником і підставою черевних плавників є кілі. За потилицею перед спинним плавником знаходиться вільна від луски борозна. Забарвлення тіла в різні періоди року неоднакова. У період нагулу спина блакитно-сіра, нижня половина боків і черево – сріблясто-білі, спинний і хвостовій плавці – червонуваті з чорними кінцями, грудні, черевні і подхвостовой – блідо-жовті. Навесні перед нерестом спинка стає чорною, середина черева червонуватою, грудні, черевні і подхвостовой плавники набувають яскраво-червоного кольору. У самців на голові і тілі з’являється шлюбне вбрання. Веде стайний спосіб життя. Зграї формуються з особин близьких розмірів і віку. В річках воліє триматися в місцях, де піщане або кам’янисте дно і значні глибини з досить сильною течією. У заплавні водойми може виходити лише в період повені, але при зниженні рівня води негайно з них іде. У водосховищах можна виявити поблизу кам’янистих гряд, якщо є постійна течія, створювана, зокрема, в результаті діяльності вітру. Забруднених вод уникає. Рибець в Дніпровський-Бузькому лимані і Азовському морі, відноситься до прохідних риб. Для розмноження він входить до річки в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. Екземпляри, що зайшли в річку восени, залягають в ній на зимівлю, а навесні виходять до нерестовищ. Риби, що заходять у річку навесні, зимують в Дніпровсько-Бузькому лимані і Азовському морі. Інтенсивність весняного ходу залежить від температури води. Хід починається при температурі близько 2-3°C і значно посилюється при 8-10°C. У цей час риби йдуть вгору по річці безперервним потоком, тоді як до цього просувалися лише окремими косяками з інтервалом у кілька днів. Наприкінці травня інтенсивність ходу знижується. В цей же час рибець, наприклад мешкає в Каховському і в Запорізькому водосховищах, піднімається в їх вершини або ж підходить в прибережні ділянки, якщо тут є кам’янисті гряди. У пониззі Дунаю хід рибця з його приустьевых ділянок починається у вересні – жовтні і закінчується в кінці березня. З Азовського моря в Дон, а потім в Сіверський Донець найбільшу кількість рибця входить навесні – в лютому-березні. В малі річки Азовського моря він входить у жовтні-листопаді, де зимує поблизу гирла, а навесні починає пересуватися до нерестовищ. Ікрометання починається при температурі води близько 12°C і закінчується при 23-24°C, розпал нересту – при 15-20 °C. Нерестилищами служать розсипи дрібного каменю – черепашнику, що утворився на прибережних ділянках річки в результаті розмиву її берегів, або галькові перекати. Для кладки ікри рибець використовує ділянки з чистими, незамуленим і не оброслими водоростями камінням. Може нереститися як на глибинах 0,5-1 м, так і на більш глибоких місцях – до 3-3,5 м при наявності значної течії. Готові до нересту самці і самки заходять на грунт одночасно, невеликими групами. Одну самку супроводжує кілька самців. Пересуваючись по нерестовищу, самки, ймовірно, відшукують підходящі для відкладення ікри місця. На окремих ділянках нерестовища шлюбні групи затримуються на деякий час, потім залишають його. Через деякий час вони повертаються знову, повторюючи попередній “ритуал”. Обравши підходяще місце, самка приступає до відкладання ікри. У цей час вона стає проти течії, трохи нахиливши голову вниз і піднявши вгору хвостову частину тіла. Рухаючись в такому положенні вперед, вона випускає ікру струменями у воду. Самці, розташовані з обох сторін самки, поливають ікру молочками. Викинувши ікру, самки залишають групу. Нереститься рибець протягом дня, але більш інтенсивно в ранкові та вечірні години. У нічний час відходять з нерестовищ і від берегів. У період нересту рибця нижче за течією від їх нерестовищ можна спостерігати скупчення верховодки, плоскирки, краснопірки і деяких інших риб, що поїдають його ікру, знесеною течією, якщо вона не встигла приклеїтися до каменів. Прилиплу до субстрату ікру ці риби не чіпають. Статевозрілий рибець стає переважно в трьох- чотирьохрічному віці, причому самці дозрівають на рік раніше самок. Довжина вперше дозрілих самців не перевищує 16-18, самок – 16-21 см. На нерестовищах самців в 1,5-2 рази більше, ніж самок, хоча в процесі нерестового ходу співвідношення дещо змінюється: у його початку переважають самці, в кінці – самки. Рибець відноситься до порційно нерестуючих риб. Кількість порцій ікри, які може відкласти самка, залежить від її віку і умов проживання. Наприклад, в деяких водосховищах у зв’язку з порушенням умов розмноження рибець відкладає лише одну порцію ікри. В річках більшість самок відкладає три порції. Перед нерестом ікринки кожної порції розрізняються за кольором. Найбільш зрілі ікринки мають жовтуватий відтінок, менш зрілі – білуватий або блакитний. Плодючість риб в різних водоймах коливається в значних межах, але все ж зростає із збільшенням розмірів, маси і віку самок. Так, в нижній течії Дніпра у самки довжиною 23 см і масою 200 г виявлено 18 тис. ікринок, а у самки довжиною 35 см і вагою 700 г – 161,2 тис.; трьохрічні самки мали в середньому 35,7 тис. ікринок, семирічні – 112,5 тис. У восьми-десятирічному віці самки починають відкладати лише одну порцію ікри, а потім зовсім припиняють брати участь у відтворенні. Розвиток зародків залежиь від температури води, та триває 2-6 діб. При більш високій температурі вони вилуплюються з ікри раніше, ніж при зниженій. Після вилуплення личинки ховаються в затінених місцях і протягом перших трьох-чотирьох днів знаходяться на нерестовищах серед каменів. Незабаром після переходу на харчування зовнішньої їжею личинки залишають нерестовища і спрямовуються в прибережні ділянки, де знаходять їжу. До спорудження дамби Каховського водосховища молодь рибця затримувалася в річці до чотирьох-п’ятимісячного віку, після чого скочувалася в Дніпровський-Бузький лиман. В даний час вона затримується в річці довше, частина її тут і зимує. Правда, і до зарегулювання Дніпра деяка частина молоді рибця зимувала в озерах. У більшості водойм самці ростуть повільніше самок. Зокрема, в Сіверському Донці довжина тіла однорічних самців в середньому дорівнювала 3,9, а самок – 6,4 см, чотирирічних – відповідно 26,1 і 29,1 см. Найбільша довжина тіла рибців не перевищує 36 см, маса – 780 г, а вік – 9 років. Найчастіше ж виловлюють риб довжиною до 25 см віком до чотирьох-п’яти років. Найбільш жирними риби бувають влітку. Мальки і молодь рибця харчуються тваринною і рослинною їжею, споживаючи коловерток, рачків, водорості, личинок. Риби старшого віку поїдають різних молюсків, придонні личинки комах, хробаків, бокоплавів, а також водорості та інші організми. На території України рибець мешкає в басейнах всіх річок. Однак найчастіше його можна зустріти в нижніх ділянках Дунаю, Дністра, Дніпра. З просуванням вверх по течії річок його чисельність зменшується. Мало рибця і у водосховищах. В даний час розроблена біотехніка розведення рибця в нерестово-виростних господарствах і ставках. Його рекомендується вселяти в водойми, багаті донними кормовими організмами. Згідно з нині чинними Правилами любительського і спортивного рибальства заборонено ловити рибця у всіх річках, крім водойм нижнього Дніпра.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *